Кропивницький. Заклад дошкільної освіти (ясла-садок )№ 73 "Червона квіточка" комбінованого типу

 





Консультації

 

  Закони України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту” передбачають безперервність i наступність у єдиній системі освіти між усіма ланками, визнають пріоритетну роль дошкільної освіти, як обов’язкової первинної її складової та необхiднiсть створення належних умов для її здобуття.

  Головна мета дошкільної освіти – виховувати зрілу особистість, в якої сформовані дитячий світогляд, прагнення домогтися успіху, впевненість у собі, почуття власної гідності, емоційна сприйнятливість та вольові риси характеру. Незважаючи на те, що за останні роки спостерігається позитивна тенденція щодо збільшення кількості дітей, охоплених дошкільною освітою, значна частина дітей не відвідує дошкільні навчальні заклади, у яких максимально забезпечується системний пiдхiд до реалiзацiї завдань дошкільної освіти.

  Тож актуальними завданнями сьогодення є охоплення дошкільною освітою дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади; сприяння особистісному зростанню кожної дитини, розвитку її компетентності; залучення до активної співпраці у вихованні та навчанні дітей практично всіх сімей на різних етапах їхнього становлення, розвитку та функціонування, з різними типами родинного середовища, різними виховними можливостями. Батьки мають можливість вибору серед різних форм охоплення дітей старшого дошкільного віку дошкільною освітою: віддавати дитину в дитячий садок, виховувати її самостійно або звертатися до послуг кваліфікованих фахівців дошкільної або початкової освіти, які будуть працювати з дитиною індивідуально.

  Помітною є тенденція створення на базі дитячих дошкільних закладів консультпунктів для батьків дітей, не охоплених суспільним дошкільним вихованням. Для батьків, які вирішили виховувати дитину самостійно, на базі нашого закладу організовано консультаційний центр роботи з батьками. Наші педагогі надають якісну методичну, діагностичну і консультативну допомогу з питань виховання та навчання дітей.

 

ДИТИНА ЙДЕ ДО  ДИТЯЧОГО САДКА ( КОНСУЛЬТАЦІЯ  ПСИХОЛОГА ДЛЯ БАТЬКІВ)

 

Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей.

Адаптація - це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками). Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, - а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов'язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи там самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо. Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично.

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомаг ає попередити виникнення труднощів адаптації. 

В чому є складні моменти адаптації до умов дитячого садка?      

 

Основних декілька:

1) Відсутність  в сім’ї, співпадаючого з режимом дитячого садка;

2) Наявністьу дитини особливих звичок;

3) Відсутність вміння зайняти себе іграшками;

4) Не сформованість елементарних культурно-гігієнічних навичок;

5) Відсутність досвіду спілкування з незнайомими дітьми і дорослими.  

Щоб полегшити адаптацію дитини в закладі, батькам необхідно звернути увагу на такі аспекти:  

    1. Режим дня

Передусім, слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.

2. Зацікавленість

Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього, під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну якщо не сподобається, — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними

3. Навички самообслуговування

Дитина значно легше пристосується до умов суспільного вихован  ня, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку). Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини, розвиток мілкої моторики та мозгу дитини.

4. Навички спілкування

Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї« ділову форму спілкування» з дорослими. Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них.

5. Поступовість

Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй. Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника). Не       можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Цікавтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було.

 

Орієнтовний перелік занять з дитиною 1-3 років

Фізичний розвиток і шумні ігри

• ходьба (криві доріжки, по колоді, гірці, пеньочках)

• біг (навздогінці, з перешкодами)

• ігри с м`ячиком чи м`ячами (кидаємо, качаємо, носимо, ловимо)

• стрибки (через перешкоди, гра в класики)

• лазіння (шведська стінка, диван, обруч, тунель)

• для ніг масаж та на спині (всілякі масажні килимки, крупа, ходіння навшпиньки)

• хороводи і танці

• висіти на кільцях, перекладинах, ходити на руках

• плавання чи ігри в воді

• хованки

• гімнастика з віршиками

• велосипед

Моторика:

• чіпати, перебирати, застібати (гудзики, застібки, петельки, кнопки, тумблери)

• відерця та коробки з отворами і втулками (дрібними предметами чи фігурками)

• що-небудь розривати (папір, серветки, газети)

•квасолю, макарони, крупу (сипати, сортувати, солити, перебирати, робити поробки, просіювати)

• всілякі наліпки наклеюємо, фетрові фігурки

• готуємо з тіста, готуємо салати, чай

• шнурівки різноманітні

• гра з пісочком (пасочки, секретики)

• викладання з олівців, камінчиків, квасолин

• конструктори, кубики, блоки

• гра в пальчикові ігри

 Творчість:

•малювання фарбами – акварельними, гуашевими, пальчиковими

• виготовляти поробки із пластиліну, тіста, відщіпувати шматочки)

•різноманітні  аплікації  (із вирізних картинок, фігур, рваних шматочків)

• малювати фломастерами, олівцями, ручками

• вчимося різати дитячими ножицями

• виготовляти поробки із природного матеріалу  - шишок, горіхів, камінців

• обводити форми, предмети

• робити поробки разом (ляльки з тканини, будиночки для ляльок, гаражі для машинок, пап`є-маше)

Рольові ігри:

• нагодувати, одягти, викупати, покласти спати, полікувати ляльку

• гра в магазин, перукарню

• машинки та інші види транспорту

Підготуйте дитину до дитячого садка.

 

       Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку. Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги. Отже, відбувається адаптація, і що це таке?

Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.    І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму. Діти 2—3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму.

Для емоційно нерозвинутих дітей адаптація, навпаки, відбувається легше — у них нема сформованої прихильності до матері. Що більше розвинутий емоційний зв'язок з мамою, тим важче відбуватиметься адаптація. На жаль, не всі діти можуть витримати проблеми адаптації, і це може призвести до розвитку неврозу у дитини. Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців. Вельми важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім’ї діти, особливо, ті, якими дуже опікуються, залежні від мами, ті, які звикли до постійної уваги, невпевнені в собі.

Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу; не можуть швидко одягатися, збиратися на прогулянку, їсти. А якщо вихователь не розуміє проблем такої дитини і починає заставляти дитину щось робити скоріше, то стрес виявляється ще сильніше. У результаті дитина стає заторможеною і в'ялою, безучасною.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини є проблеми з адаптацією, зверніться до вихователя якомога раніше і запитайте, як краще допомогти дитині подолати цей адаптаційний період. Запропонуйте вихователю звернути на дитину більше уваги. Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім’ї, не спілкування батьків. Діти з таких сімей ведуть себе невпевнено, нерішуче, багато хвилюються. Якщо у дитини нервове захворювання, то віддавати її до дошкільного закладу потрібно не раніше від 3 років — дівчинку і 3,5 року — хлопчика.

Якщо єдина дитина в сім'ї часто хворіє, має страхи, то її входження в групу має бути поступовим. Спочатку її потрібно привести в дитсадок, ознайомити з груповою кімнатою, вихователем, дітьми; розглянути іграшки, викликати зацікавленість до довкілля; повернутися додому. Далі кілька днів можна приводити дитину у заклад і забирати до денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування можна збільшувати. Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, емоційні ігри, щоб дитина в закладі не почувала себе скутою, напружено, і якщо не розрядити цю напругу, вона може стати причиною розвитку неврозу.

Саме ви, батьки, маєте пам'ятати і знати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування дитини у дошкільному закладі. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме не лише імена вихователів, але познайомиться з однією чи кількома дітьми з групи ще до приходу в групу. Маленька дитина має знати, в яких випадках їй варто звертатися за допомогою до дорослого. Усі ці знання дитина може здобути, спостерігаючи за іншими дітьми під час прогулянок, а також удома, у рольових іграх з батьками.

Велике значення мають розповіді батьків про дошкільний заклад. Не можна залякувати дитину тим, що в групі щось буде не так. Так само не можна і обіцяти дитині«райського» життя в дошкільному закладі. І те, і інше однаковою мірою погано. Бо такі розповіді не відповідають дійсності, з якою дитина стикнеться в дошкільній установі. Поступово, ще до вступу до дитячого садка, дитину варто привчити до щоденних водних процедур. У період адаптації не потрібно починати загартування, а ось теплі ванночки щовечора допоможуть розслабитися та знімуть нервову напругу. Легенький масаж після ванни заспокоїть дитину перед сном.

Тривале перебування на свіжому повітрі та достатній час для самостійної рухової діяльності сприятимуть нормалізації нервово-психічного стану дитини. Батьки мають пам'ятати, що щеплення потрібно зробити заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до вступу дитини до дошкільного закладу.

 

Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу можна полегшити період адаптації для дитини.

 

 

 

Рекомендації
для батьків у вихованні дитини

 

Де згода в сімействі, де мир

і тишина, щасливі там люди,

блаженна сторона.

І.П. Котляревський

 

 Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

Рекомендації батькам:

Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ,— це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

Турбота батька і матері про здорову сім’ю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

Готових рецептів сімейного виховання немає.

Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

 Поради для мам

Любіть своє дитя, але не балуйте, не губіть його.

Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.

Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте доброю.

Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

Поради для тат

У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

“Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”  (В.. Сухомлинський).

Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.

Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.

Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.

Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.

Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання.

Актуальні поради для батьківдітей молодшого дошкільного віку.

Як привчити малюка прибирати іграшки після завершення гри?
Коли заняття або гра закінчені, від дітей дійсно вимагається вміння прибрати за собою все, із чим вони займалися. Це найважчий і не зовсім приємний обов’язок, який не завжди співпадає з настроєм дитини.
Малюкам необхідно постійно нагадувати і показувати,я к і де слід скласти іграшки. Іноді дитина, підкоряючись цій вимозі, виконує її формально, недбало. Наприклад, ставить пірамідки на місце, але вони не складені як належить, кільця нанизані непослідовно.
Подібні дрібниці слід відзначити і попросити навести лід. Показати, як це можна зробити,або запропонувати: «Давай разом приберемо». Іноді на допомогу варто підключити старшого брата чи сестру.

Як виховати в дитині дбайливість, бережливе ставлення до речей?
Навчаючи малят діяти з предметами, поясніть, що іграшки, посібники, речі тоді лише слугують довго, якщо з ними поводяться акуратно: «Кубики після гри складають в коробку, інакше картинки на них затруться, відклеяться і ними не можна буде гратися». Покажіть: «Ось так їх вкладають – рівненькими рядочками, щільно прикладають один до одного. Бачиш, тепер кришка коробки вільно закривається, і кубики не розгубляться».
Допомагаючи дитині роздягатися поясніть: «Речі складають акуратно, ось так: спочатку капці – їх постав біля ліжка, потім сорочку, колготи. Усе це акуратно повісь на стільчик. Тобі зручно буде одягатися вранці, бо все вже напоготові, ніщо не зімнеться, бери та одягай!» якщо дитина розуміє мету своїх дій, у неї легше формуються навички охайності.

Чи обов’язково для дитини дотримуватися певного режиму дня?
Режим – точно встановлений порядок життя – не вигадка фахівців. У його основі – багатовікове спостереження за розвитком природи та фізіологічними процесами людини. На цій основі фізіологи, гігієністи, педагоги розробили науково – обґрунтовані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності.
Дитині встановляють постійний режим дня, якого необхідно чітко дотримуватися. це сприяє її правильному розвиткові, привчає до дисципліни, формує уявлення про обов’язки.
На науковій основі доведено, що прийом їжі, владання спати, прогулянки, ігри – усе це сприяє зросту, зміцненню здоров’я та врівноваженому психологічному стану дитини.

 

 

Чи можна подолати жадібність дитини?
Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається лише за певних ситуацій, то батькам цілком під силу допомогти дитині подолати цю рису характеру назавжди.
Для початку розкажіть малюкові, що почуває людина, із якою він не бажає ділитися. Наприклад, ви помітили, що інша дитина зацікавлено дивиться на гарну ляльку, яку тримає в руках ваша донька.
Намагайтеся переключити увагу своєї дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін на певний час. Ви побачите, що поступово ваша дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла когось порадувати.
Обов’язково кажіть дитині і демонструйте, як ви задоволені та горді за неї, якщо вона поділилася з кимось яблуком, іграшкою. Чим частіше ви будете заохочувати малюка ділитися з оточуючими і хвалити його за вияв щедрості, тим охочіше він буде радувати своєю увагою вас, інших близьких людей та своїх друзів

 

 
Діти і телевізор

     Чарівність екрану

     Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...

     Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя.

     Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

 

     Відчуйте різницю

     Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.

     Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

 

     Вік і особливості сприйняття

     До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.

     У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.

     Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».

     У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.

 

Батькам на замітку:

- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;

- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;

- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;

- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;

 

- поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.

 

 

Пам'ятка для батьків.

-           Не поспішайте задовольняти бажання дитини.

-           Не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу.

-           Давайте дитині постійні доручення, стежте за їх виконанням.

-          Навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими, не поспішайте закінчувати за неї фрази, не перебивайте не підганяйте.

-           Не нав’язуйте дитині своєї волі, краще аргументовано доведіть, що так буде краще.

-          Привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислитися над тим, що вона хоче робити або що робить.

-          Спонукайте дитину пізнавати довкілля.

-           Створіть навколо маляти безпечні умови його перебування та пізнання.

-           Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними.

-           Вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, продумайте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля.

-           З найменшого віку привчайте шанувати й любити своїх батьків, бабусь й дідусів, братиків т сестричок; не допускайте їх самоствердження за рахунок інших.

-           Поважайте свою дитину не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та неумілості, фізичними покараннями.

-           Пам’ятайте: прикладом для дитини є її батьки.

-           Любіть дитину не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе їй вирости гарною людиною, вдячною Вам і здатною до самореалізації в різних життєвих умовах.

Виховуємо у дошкільника свідоме ставлення до себе

• Привчаємо дитину уважно ставитися до себе, виявляти інтерес до своїх особливостей, станів, якостей, поведінки, результатів праці тощо.
• Вправляємо в умінні спостерігати за собою в різних життєвих ситуаціях, порівнювати різні враження про себе, радіти більшості з них.
• Надаємо перевагу запитальній формі звернень до дитини: «А ти як вважаеш?», «Якої ти думки про це?», «Ти зі мною згоден?», «Чому так?», «Чому ні?» тощо.
• З розумінням ставимось до намагань малюка з’ясувати в дорослого, чому слід виконувати те чи інше завдання, яка з цього користь для нього самого та інших людей.
• Культивуємо самостійну поведінку: прийняття власного рішення, відповідальність за його наслідки, об’єктивну оцінку результатів своєї праці, якостей, вчинків, надання комуь-чомусь переваг та відмова від них.
• Надаємо часом дошкільникові можливість самому обирати вид діяльності, складність варіанта та спосіб виконання, манеру оформлення кінцевого продукта.
• Привчаємо виробляти прогностичне та ретроспективне самооцінне судження, сприяємо формуванню позитивного образу — Я, підтримуємо віру дитини в себе, висловлюємо довіру до її можливостей та намірів.
• Заохочуємо робити припущення, обгрунтовувати та висловлювати власну думку.
• Завжди відповідаємо на запитання дитини, не уникаємо складних, незручних для себе.

Плекаємо мовлену особистість

• Ставимося до слова не лише як до інструмента відтворення почутої від дорослого мови, а як до дійства розкриття свого внутрішнього світу, свого ставлення до людей, що навколо та самої себе.
• Пам’ятаємо: слово — категорія індивідуальна, різні характеристики мовленнєвої діяльності притаманні дівчаткам та хлопчикам, «жвавчикам» та «млявчикам», розкутим та сором’язливим малюкам.
• Диференціюємо поняття «мова» та «мовлення»; надаємо пріоритет мовленнєвому розвитку дошкільнят, навчаємо їх висловлюватися, передавати словом різноманітні життєві враження.
• Намагаємося не вказувати щоразу дитині на мовленнєві недоліки та вади, повсякчас виправляти недоречності або помилки: мова — не самоціль, а важливий засіб спілкування.
• Розвиваємо мовленнєву особистість у широкому життєвому контексті.
• Не центруємося на проблемі «навчити читати», бо ж навченний не означає «розумніший» чи «щасливіший» за інших. Якщо дитина схильна до читання — вчимо її цього та радіємо разом з нею; не хоче — терпляче чекаємо, заохочуємо, запрошуємо, не вдаємося до примусу. Головне — розуміти, що навчаються читати усі, а от чи полюбить дитина читати, чи зможе винисти для себе щось корисне з примусового читання?

Сприяємо фізичному зростанню дошкільника

 Пов’язуємо фізичне не лише з розвитком м’язів, а й з предметно-практичною діяльністю дитини.
• Спокійно розглядаємо разом з дитиною людьське тіло, повідомляємо елементарну інформацію про призначення різних його частин, органів.
• Навчаємо малюка орієнтуватись в основних ознаках здоров’я та хвороби, самостійно виявляти їх, повідомляти дорослому про нездужання та неблагополуччя.
• Вчимо орієнтуватися в безпечному-небезпечному, корисному-шкідливому, для життя і здоров’я; обігруємо непрості життєві ситуації, пропонуємо дитині апробувати елементарні способи виходу з них.
• Виховуємо основні фізичні якості: вправніть, витривалість, доступні вікові силу та швидкість, схильність до рухової активності.
• Підтримуємо інтерес дитини до здорового способу життя, виробляємо в неї звички протистояти нездоровим впливам.

 

 

 

Як підготувати дитину до свята, щоб від свята отримати радість

Шановні батьки, підготовка дитини до свята, очікування свята - це велика відповідальність, психологічне навантаження.

Пропонуємо поради, які допоможуть вам підготувати дитину до свят.

 

Зовнішній вигляд дитини

Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).

Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.

Взуття: чешки або інше взуття, в якому зручно виконувати музично-ритмічні рухи.

Щоб переконатись, що дитині буде комфортно - треба завчасно приготувати костюм, дати можливість дитині в ньому походити вдома.

Розучування ролі

При написанні сценаріїв свят враховується програмові вимоги, вікові можливості, творчі здібності дітей, досвід педагога та умови (музичний зал).

Під час розподілу ролей враховується бажання, творчі здібності дітей. Щоб дитина почувала себе впевненно допоможіть їй передати характер ролі за допомогою інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова віршів, пісень. Запропонуйте їй уявити себе артистом, який виступає на сцені, перегляньте телепередачі за участю дітей, зверніть увагу дитини як треба танцювати, співати і т.д. Потренеруйтеся перед дзеркалом.

При потребі отримайте консультацію вихователя, музичного керівника, психолога.

Присутність батьків

Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї.

Якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі - підготуйте до цього дитину, поясніть причину.

Перегляд свята

Приходьте за 10-15 хвилин до початку свята.

Зніміть верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.

Огляньте виставку поробок.

Вимкніть мобільний телефон.

Не коментуйте виступи дітей під час свята.

Не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою - це може мати небажані наслідки.

Підтримуйте виступ дітей оплесками.

Після закінчення свята дочекайтесь коли діти вийдуть до групи.

Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитну.

Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв'язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.

Якщо ваша дитина під час свята, побачивши вас може відмовитись від виступу або розплакатись - тихенько заберіть дитину до себе.

Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є. Вони мають бути впевнені в вашій любові в будь-яку хвилину.

 

Пам'ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка та душевна доброта.